+14 Київ
Спікер заявив, що протягом останнього тижня особисто побував на оборонних укріпленнях, "яких у нас нібито немає". Це були чотири різні точки на авдіївському напрямку, зокрема позиції за 2 км від актуальної на той момент лінії бойового зіткнення, у червоній зоні. Він показав особисто зроблені фотографії інженерно-фортифікаційних споруд (ІФС) ЗСУ.
"Якщо ворог хоче знайти свою смерть – хай наступає там, де на другому рубежі оборони нібито "нічого немає", – наголосив спікер.
За словами Лиховія, частину укріплень (трохи далі від передової) ще будують. Залежно від лінії, це роблять обласні адміністрації, цивільні підрядники (будівельні компанії), Державна спеціальна служба транспорту, інженерні частини сил підтримки ЗСУ, інженерні підрозділи механізованих і мотопіхотних бригад.
"Були і є певні організаційні складнощі. Брак людей, коштів, деяких матеріалів та озброєнь, близькість лінії фронту, інерція й зволікання, бюрократія, демократія, зрештою, поля – вони ж чиїсь. Але є й результат. Його можна помацати, відчути, зрештою, залізти в нього і сховатися від обстрілів", – зазначив спікер ОСУВ.
Він стверджує, що активні роботи з будівництва укріплень розпочали у грудні 2023 року і вели ще до виходу українських військ з Авдіївки, а після виведення вони стали активнішими.
Водночас, за словами Лиховія, торік, коли йшла наступальна операція ЗСУ, "військовим було трохи не до спорудження своїх ІФС".
"Ще один важливий момент. Давайте відмовлятися від стереотипів. Великий китайський мур чи Стіна Вестеросу, як в "Іграх престолів", не могли бути оперативно збудовані в наших умовах між Авдіївкою й Ласточкиним", – вважає він.
У Донецькій області нові фортифікації ЗСУ, пояснив він, не мають вигляду "стіни" чи "лінії". Це розгалужена система взводних опорних пунктів на другому оборонному рубежі, куди в разі потреби відійдуть піхотні частини.
"Цих нових ВОП – десятки. На різну глибину смуг оборони. З вогневими ячейками на різні боки, перекритими щілинами, подекуди з бронекапсулами. Також це капоніри, протитанкові рови, бетонні бункери, "зуби дракона", інші укріплення і загородження, залежно від наближеності до лінії бойового зіткнення", – заявив речник.
Лиховій зазначив, що на другій лінії оборони ЗСУ "йдеться не про бетон, а про дерево" як про головний елемент фортифікацій (плюс геотекстиль, залізна сітка, бруси, скоби). За його словами, військові інженерні фахівці переконують, що "дерево має дуже багато переваг".
Спікер уточнив, що старі стандарти передбачали висоту траншеї 1,5 м і ширину 0,8 м, а нові траншеї будують заввишки 2 м й 1 м завширшки, щоб бійці могли пересуватися, не пригинаючись, і в разі потреби переносили траншеєю поранених на ношах.
"І NYT (ніт), я ще не забув твердження одного впливового західного видання про те, що в Авдіївці в полон потрапила тисяча українських військових. Минає вже місяць, а їх ніхто так і не побачив. Бо ці заяви не відповідали дійсності. Ці фейки поширював Кремль як елемент продовження війни засобами інформаційного впливу. Так і з фортифікаціями", – заявив Лиховій, наголосивши, що РФ зараз проводить одразу кілька інформаційно-психологічних операцій проти України.
Він закликав, оцінюючи українські укріплення не керуватися аргументами на кшталт "от, один солдат сказав, що не бачив траншей за Авдіївкою".
"І останнє. Наголошу. Воюють не траншеї. Воюють люди в траншеях – люди навчені, люди зі зброєю, з підтримкою артилерії й авіації. Не варто сприймати фортифікацію як чергову "вундерваффе", диво-зброю, що може самотужки зупинити ворога. Ні, це зробить тільки український солдат", – підсумував Лиховій.
2 березня The New York Times (NYT), дослідивши супутникові знімки, дійшла висновку, що Україна підготувала "на диво слабкі" оборонні позиції на захід від Авдіївки (видання схарактеризувало укріплення тут як "рідкі" й "примітивні"), що поряд із дефіцитом боєприпасів у ЗСУ дає змогу окупантам швидко просуватися на цій ділянці фронту.
